ВОЛОДИМИР БУЛАЄНКО. Відкрила для себе поета...

 ЗУСТРІЧ

Убоге шатро натягнула хмарина,
Уперлася в небо донецька дорога.
«Куди ти мандруєш, розхристаний сину,
Вступи до намету, відвідай старого.
Розказуй, не бійся, ніхто не почує.
Чи довго Вкраїна терпітиме муки?..
У мене три сини десь тоже воює,
Мені ж відрубали по лікоть руки.
За те, що заставив я струни слухняні
Згадать запорозьку гарячу давнину.
За те, що я кликав людей до повстання
Таких же, як ти, мій розхристаний сину.
Ідеш вже? Знай діло, май волю і силу,
Бо кривда за ними, бо правда за нами!
Що ж, викрутять руки, то виростуть крила,
І нас наші внуки охрестять орлами».